Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа - це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім'ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого - думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!
У цей урочистий вечір дуже хочеться подякувати самого творчого вчителя в нашій школі - вчителі музики. Якщо на урок музики прийти не в дуже хорошому настрої, то після нього обов'язково вийдеш з посмішкою до вух і приємними мелодіями в голові. Дякую вам за ваш креативний підхід до організації уроків, за неймовірний оптимізм, доброзичливість до кожного учня!