Хочемо сказати, що ви все є дуже талановитими і терплячими людьми. Вибачте, якщо наші діти були іноді незібраними і неслухняними. Необхідні знання від вас вони отримали, цінну інформацію усвідомили і вирушили в подальший плавання без страху, впевненими та цілеспрямованими людьми.

Ми дякуємо Вам за те тепло, добро і любов, що подарували нашим дітям. Спасибі, що стали другою матір’ю, іншому. Дякую за цінні знання, вміння, що прищепили учням, за купу перевірених зошитів, п’ятірок і четвірок – спасибі, що справедливі, що розумієте кожної дитини і навчили любити життя. Навчили жити! Нехай Вас завжди оточують люблячі діти, а любов до роботи не згасне. Спасибі, що стали частиною нашого життя.

У цей день ми не просто випускники. Нас можна порівняти з птенчиками, розправити свої крильця, які готові вирушити у вільний політ. За цим дією сьогодні сумно спостерігають як батьки, так і вчителі. Адже сьогодні почався відлік нашої дорослому житті. Тепер нам доведеться вже приймати свої власні рішення, займатися плануванням власного життя. Все-таки це наш шлях.Але ми б ніколи не прийшли до такого висновку, якби нас не супроводжував мудрий наставник, наш відважний капітан. Чому відважний? Та тому що з нами було далеко непросто. Може окремо кожен з нас і хороший, але вам же ми дісталися в комплекті. Проте, у вас вийшло створити злагоджений колектив. Це все завдяки вашій людського тепла, щирості, відкритості, досвіду і мудрості. Спасибі вам величезне за цей внесок в наші життя!

Шановний ви наша людина! Минуло вже чимало років з тих пір, як ви почали навчати нас старанно писати, складати цифри, читати наші перші твори. Зараз же ми вже подорослішали, стали гарними, сильними, а найголовніше – розумними. Сьогодні особисто для нас буде звучати останній шкільний дзвінок, а після нас чекає увійти в двері дорослого самостійногожиття. Для кожного з нас вона складеться по-різному. Але одне ми знаємо точно – крокувати ми будемо з честю. Адже ви доклали для цього стільки старань. Ми не маємо права вас підвести. Найчастіше ви мало спали, бо перевіряли наші каракулі, приділяли менше уваги своїй сім’ї, щоб зайвий раз побути з нами, ділилися з нами своїм сердечним теплом, витрачали свої нервові клітини. І все заради того, щоб у нас була можливість стати гідними людьми. Зате сьогодні випускники кажуть вам спасибі, навіть за двійки, якими ви нас час від часу карали. Ми назавжди збережемо в наших спогадах то, що було вами зроблено.